Бодя Лемків був видатною фігурою у містечку. Частенько він читав лекції на свинофермі про таємні знаки - що означає п'ятак , а що - завиток хвоста. Бодя дуже багато читав і всі вважали його дуже розумним. Ну а свині слухали його з таким нестерпним задоволенням, що іноді навіть переставали сьорбати з корит! І ось, одного вечора, коли Бодя саме почав розповідати цій вдячній аудиторії про важливу роль п’ятен на тілі свиноматки, до хліва забіг хлопчисько Коля і з жахом у очах почав теревенити про лихо, Якова Синюка і участкового Фляжа, який чекає на нього у хаті того самого Якова.
Дивно! - подумав Бодя,- адже я якраз мав до нього зайти, поговорити за чаркою про щось дуже важливе.
- Добре! Йдемо! - сказав він.
…
У хаті Синюка було сильно накурено і стояв нестерпний дух перегару, що й не дивно –Яків першим самогонщиком у містечку. Але зараз Бодя побачив його , лежачим на брудній підлозі. Поряд з тілом стояв Фляж.
- Доброї ночі, Бодя,- мовив він, - тут по твоїй справі діло є. Він вказав на підлогу поруч з тілом Синюка, де пальцем по бруду були виведені якісь слова.
- Тю! Та чим же я тут вам допоможу, пане участковий? – спитав Лемків.
- Ну, не прибідняйся, ти ж он кілько книжок перечитав, мусів би знати, шо то він таке накалякав!- Фляж взяв зі столу стару карабінку, підкрутив, щоб була яскравіше, і підніс до написів на підлозі.
В цей час до хати вломилась дівчина.
-Доброї ночі вам, - каже,- я Соня Невір. Пане участковий, там ваш сарай горить!
Фляж кулею вилетів з хати, лишивши лямпу в руках у Лемківа.

- Не хвилюйся, Бодя, нічого там не горить, просто мені треба було якось виманити Фляжа, щоб поговорити з тобою. Дід, - вона покосилася на тіло Синбка, який був її пращуром, - дуже хтів,  щоб я тебе знайшла. Останні роки він не висихав від оковитої і все твердив про якись скарб, про якусь таємницю.

- Але ж я зовсім не петраю, про що ти торочиш! - перебив її Бодя.

- Глянь сюди! - вона вказала на написи на підлозі.

- Старий зовсім з глузду з'їхав на старості літ від того самогону, - мовив Бодя.

- Може й так, а може й ні. - відповіла Соня, - він частенько грав зі мною у числа, коли тверезий був. Але ж тут якась дивна комбінація - це квадрати перших натуральних чисел, але розташовані вони абияк, ніби переплутані...

- Секунду! - сказав Лемків, - а якщо і з буквами те саме?

На Таборищі вітер свище,

А поряд, десь між річкой і землею,

Лежить під колесом хатинка.

От, чорт - у нього відповідь шукайте

Є храм, що носить ім'я бога, але богиня перед ним стоїть.

І також є богиня, що біля храму її стовпом не вона стоїть, а бог.

Немов переплутані долею, назавжди в камінні соять...

Грааль святий серед дерев забутий,

І чара вже пуста, монет дзвін не почути.

У сутінках відроджена майстрами